Мій любий краю неповинний,

За що тебе Господь кара,

Карає тяжко?

Т.Г.Шевченко

Сьогодні кожен з нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з цих найстрашніших сторінок –Голодомор 1932-1933 років., який призвів до небачених людських жертв.

80 років відділяє нас від однієї з найбільших трагедій України та і всього людства.

В бібліотеках міста було проведено ряд масових заходів приурочених Дню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933років.

В бібліотеці №1 з учнями 6-8 класів ЗОШ№3 була проведена година скорботи «Свіча пам’яті». В повній тиші звучала розповідь про причини і наслідки трагедії. Адже близько 11 мільйонів людських жертв зібрали жнива скорботи. Для вшанування невинно загублених було запалено свічки пам’яті.

Потім учні переглянули уривок з аматорського відеофільму про голодомор, який має назву «Запали свічу». Також до уваги всіх присутніх була представлена тематична виставка літератури «Голгофа голодної смерті».

Перед учнями виступили запрошені гості : письменник, краєзнавець, автор книги про Голодомор «Під чорним тавром»- Борис Іванович Ткаченко та історик, директор художнього музею -Володимир Іванович Кравченко. Вони схвильовано розповідали присутнім про документальні факти голоду на Лебединщині, про те як важко було збирати підтвердження неспростовних історичних документів,і про те, як і чому влада замовчувала фактичні дані жертв голодомору в Україні . Наприкінці заходу пам’ять про замучених голодом було вшановано хвилиною мовчання.

В бібліотеках №2 і №3, також, до Дня пам’яті жертв Голодомору було проведено години скорботи «Невиплакані сльози України» та «Яке ж воно обличчя голоду?». До уваги присутніх були представлені тематичний перегляд літератури «Світ повинен це пам’ятати» і книжкова виставка «Голодомор-Трагедія-Геноцид».

Проходять роки, але ті страшні події не повинні відійти в забуття. Кожен з нас повинен на своєму вікні запалити свічу –як пам’ять про мільйони синів та доньок українського народу закатованих голодом.