Для вас, батьки

Поради педагога батькам майбутніх першокласників

            Вашій любій дитинці вже 5, а, можливо, вже 6 років.  Ви замислились в яку школу краще віддати своє малятко. Хочемо подякувати, що обрали саме нашу школу.  А чи почали ви готувати майбутнього учня до школи?

          Ні, мова не йде про вміння дитини читати та писати.             Насамперед, мова йде про стан нервової системи. Вже з перших днів навчання на дитину очікує  підвищене навантаження, тому дитина має навчитися стримувати емоції та гальмувати рухову активність. Це допоможе учням під час уроку сидіти та уважно слухати вчителя.

         Не привчайте свою дитину до крику. Розмовляйте спокійно, врівноважено. Вимоги свої пояснюйте: чому саме потрібно зробити так, як ви пропонуєте, а не інакше.

        Розвивайте увагу та пам’ять  дитини.  Для цього є дуже багато посібників для дошкільнят. Та ось декілька порад. Візьміть 8-10 невеликих іграшок або предметних малюнків і запропонуйте дитині розглянути секунд 30-50 і запам’ятати їх. Заховайте предмети, нехай пригадає і назве їх. Можна заховати 1-3 предмета (або додати зайві) і запропонувати сказати, що змінилось. Вчити їх для кращого запам’ятовування згрупувати предмети (малюнки) за ознаками (за кольором, формою, матеріалом, розміром…)

           Розвивайте моторику.  Для того, щоб  дитина краще оволоділа письмом, необхідно, щоб у неї дрібні м’язи кисті руки досягли певного розвитку та сформувалися моторні (рухові) навички. Дуже корисно батькам у цей час давати дітям розмальовки, штрихування у різних напрямках

(з вимогою не виходити за межи малюнків), малювання і розмальовування з проявом фантазії, вирізання ножицями з закругленими кінчиками, нанизування намистин, ліплення з пластиліну та солоного тіста, конструювання тощо. Але обов’язково слідкуйте, щоб дитина правильно тримала олівець, фломастер, пензлик.  

        Навчання не може обійтися без такої найважливішої функції мозку, як мислення. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури. Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі. Дитина має вміти аналізувати, встановлювати зв’язки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.

        Розвивайте увагу і пам'ять малюка. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. А для цього бажано тренувати здатність дитини бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

       Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.  Необхідно, щоб у дитини була гарно розвинута  мова та вона правильно вимовляла звуки. Без цього дитина не може навчитися грамотно писати. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав її. Задавайте запитання за змістом казки.

      Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.

     Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком. Саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду. При вирішуванні різних завдань, не подавайте саме розв’язання та не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання. Це допоможе розвинути здатність дитини до самостійного навчання, до розв'язання проблемних завдань.

    Хочемо   вам дати декілька порад, як підготувати дитину до школи, зробити перші дні перебування дитини в школі цікавими та захоплюючими.

5. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

5. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).

5. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини.

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

5. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.

5. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

5. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

5. Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

5. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.

5. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву говорити дитині, що вона гірша за інших.

5. Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .

5. Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.

5. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

5. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

       Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного». Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті для самої дитини, для  Вас та всієї родини.

Корисні поради батькам майбутніх першокласників

Навчіть дитину не боятися школи

          Багато батьків бояться початку шкільного життя навіть більше, ніж сам першокласник. І цей страх мимоволі передається малюкові. Дорослі весь час говорять, що школа – це щось дуже серйозне і відповідальне, що все твоє життя тепер зміниться, ти станеш зовсім дорослим, все потрібно робити дуже добре, тому що вчителі будуть ставити оцінки. Тут хочеш не хочеш злякаєшся.

          Краще пояснити дитині, що школа – це природний етап в житті кожної людини, згадайте, як ви ходили до школи, розкажіть цікаві кумедні випадки з вашого шкільного життя. А щоб дитина розуміла, що вчитися в школі важливо і потрібно, згадайте відомих людей. Наприклад, космонавтами мріють бути багато хлопчаків, а для цього потрібно обов’язково вчитися.

Влітку дайте дитині відпочити

          Коли до школи залишається всього кілька тижнів, деякі батьки хапаються за голову: моя дитина не вміє читати, а ручку взагалі не так тримає. І замість того щоб влаштувати дитині справжні канікули, дати як слід відпочити перед початком шкільного життя, все літо змушують її креслити палички і додавати числа. Цього робити не варто. Скоріш за все ви відіб’єте у дитини всяке бажання вчитися, і в перший клас вона піде зі сльозами на очах. І змусити її робити домашні завдання буде вже набагато складніше.

Готуйтеся до школи за допомогою ігор

          На що дійсно потрібно звернути увагу і, скажімо так, «підтягнути» за решту часу – проблеми з пам’яттю, увагою, сприйняттям (якщо вони є у вашої дитини). Тренувати пам’ять можна простими ігровими завданнями. Попросіть дитину уважно подивитися на вас, а потім відвернутися. У цей час переодягніть кофтину або одягніть капелюх і запропонуйте малюкові вгадати, що змінилося у вашому образі. Те ж саме можна робити з іграшками: поставити на стіл кілька штук – краще 7-8, попросити дитину їх запам’ятати, а потім поміняйте одну з них. Якщо ви бачите, що маляті складно, візьміть трохи менше предметів.

          Для розвитку сприйняття добре грати з дитиною в асоціації. Запитайте, на що схожа хмара, крона дерева, на її думку. А щоб у неї з’явився інтерес, заохочуйте відповіді. Наприклад: «Треба ж, а я й не помітив!».

Не чекайте, що ваша дитина буде відмінником

          Не програмуйте себе на те, що ваша дитина неодмінно буде відмінником. Звичайно, треба працювати над тим, що важко дається, але в першу чергу треба розвивати те, що у дитини добре виходить. Особливо в першому класі. І навчіться не порівнювати свою дитину з іншими дітьми. Приємно, коли вона краща, але головне, що вона вміє. Тоді і вам буде простіше, і її шкільне життя буде легше і цікавіше.

Дотримуйтесь розпорядку дня і вчіть дорогу до школи

          Влітку краще потихеньку привчати дитину до шкільного розпорядку дня. Будіть годині о сьомій ранку, відбій – не пізніше десяти вечора. Після обіду якраз можна відводити час для ігрових завдань.

          Кілька разів можна разом з дитиною прогулятися по тому маршруту, яким вона буде ходити до школи. Якщо ви не зможете її проводжати, то дорогу потрібно вивчити добре. При цьому краще вибрати шлях довший, але безпечніший. Якщо доведеться переходити дорогу, то обов’язково в тому місці, де є світлофор. Але в будь-якому випадку, якщо першого вересня до школи дитина піде вже знайомою дорогою, їй буде легше.

Робіть хлопчикам поблажки

          Не секрет, що дівчатка завжди більш акуратні і терплячі, ніж хлопчики. Натомість останні набагато активніші, більш рухливі. Так навіщо їх примушувати кілька разів переписувати домашнє завдання із-за двох-трьох виправлень?! Зробіть своєму синові на це поблажку, і він обов’язково порадує вас чимось іншим. Наприклад, стане кращим гравцем в шкільній футбольній команді. І частіше хваліть свою дитину, навіть за найменші успіхи.

Якщо є проблеми, не тягніть – йдіть до фахівця

          Якщо вас щось насторожує в поведінці своєї дитини, краще звернутися до фахівця. У дітей, які не ходили до дитячого садочку, наприклад, можуть виникнути труднощі в новому колективі. А заняття з психологом, на яких будуть програватися різні ситуації, у тому числі й конфліктні, звичайно, допоможуть малюкові швидше адаптуватися до школи.

          Зараз, наприклад, дуже багато гіперактивних дітей. Вони не можуть всидіти на місці більше 10 хвилин, всім цікавляться, то хапаються за одну справу, а потім раптом несподівано переключаються на іншу. Труднощі в спілкуванні з однолітками, вчителями у такого першокласника напевно виникнуть.

          Головне, що можуть і повинні батьки – це вірити у свою дитину, хвалити у випадку навіть маленьких успіхів і підтримувати та допомагати в разі невдач (але не робити її роботу за неї).

          Підготовка до школи – завдання не з легких. І від того, як це завдання буде виконано, буде залежати легким чи важким буде вхід дитини у нове для неї шкільне життя.

Готовність дитини до школи

Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних із початком навчання в школі і до труднощів, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг підготування до школи. Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи.  Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров’я  дитини.

Чому ж так важливо визначити готовність дитини до вступу в школу? Доведемо, що у дітей, не готових до навчання, важко і достатньо довго відбувається підготовка адаптації, пристосування до школи;  у них значно частіше проявляються труднощі навчання. Серед них значно більше невстигаючих, і  не тільки в першому класі, а й на далі ці діти частіше серед невстигаючих, і саме в них наявні випадки порушення стану здоров’я.

Батькам слід звернути увагу: якщо дитина не достатньо готова до навчання, але навчається добре – це досягається дуже дорогою «фізіологічною ціною» і виникає значне напруження різних систем організму, призводить до стомлення і перевтомлення, і як результат – розладу нервово-психічної системи.

Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати  це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати  про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття  задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.

Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має  стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.