Тато, таточку, татусю-такі рідні, милі,ніжні слова для кожної дитини. Роль тата, точно так само, як і роль мами, дуже важлива у житті кожної людини. Тато – це той, хто завжди підтримає, зрозуміє, подасть руку допомоги і ніколи не покине свою рідну кровинку. Батько завжди є прикладом для кожної дитини, він є оборонцем, заступником своєї родини, на прикладі його розумних рішень, порад виховуються діти. Такий і мій тато - добрий, милий, а в той же час суворий, сильний та розумний. Для мене він найкращий.
Мій тато - Ковальчук Роман Олександрович. Народився він 10 лютого 1976 року, в селі Іванівка Чаплинського району, Херсонської області. Закінчив 9 класів Лебединської школи І-ІІІ ступенів № 3 Сумської області, потім вступив до ПТУ села Ворожба, Лебединського району. Із дитинства він був допитливим хлопчиком. Ідучи до першого класу, уже умів читати. Це було йому до душі. Ще зі школи дуже любив історію,постійно висловлював свою думку щодо історичний подій,сперечався з учителем обговорюючи власні погляди. Особливо йому подобалась історія України. Тато знає все, що стосується України, які тяжкі часи були для нашої держави. Він дуже багато читає, зараз у нас вдома велика бібліотека із книг на історичну тематику, про життя видатних діячів української держави. Ще змалечку тато заохочував мене вивчати історію.
У 1998 році мій тато зустрів свою суджену – мою маму. Невдовзі з’явилися на світ ми з сестричкою. Щоб забезпечити сім’ю, татусь їздив працювати до Москви.
У вільний від робити час, коли я була малою, він брав мене з собою до лісу. Я дуже любила ці прогулянки. Тато розповідав мені багато цікавого про кожне дерево та гриби. Я вмію розрізняти по корі, листі, насінні багато дерев: дуб, осику, березу, граб, ліщину, клен та інші. А також мене навчив збирати гриби і розрізняти їх за видами. Коли ми збираємо лісові горіхи - перший дістається мені!
Пам'ятаю, як мій батько привів мене за руку до першого класу! Він піклується не лише про мої досягнення у школі, але й про культурний розвиток. У вільний час любить співати. Мені тежпередалася ця любов до музики. Мій батько – взірець для молоді: веде здоровий спосіб життя, не палить, займається спортом, не почуєш від нього поганого слова. Батько –майстер на всі руки. Ну все зробить та полагодить! Він дуже працьовита людина.
А ще мій тато - справжній патріот. У той час коли почалися тривожні події кінця 2013-початку 2014 років тато був за межами нашої держави. Він не міг спокійно спостерігати за тим, що відбувається у нашій країні. Прямо з Москви тато відправився до Києва. Я хвилювалася і пишалася тим, що він брав участь у мітингах на майдані. Потім він поїхав додому. Татусь дуже переймався подіями, які відбувалися в центрі країни, постійно слідкував за новинами. Коли вже почалися сутички між громадянами та працівниками «Беркуту», він не витримав, відчув, що потрібен там – на Майдані. Тато перебував там кілька днів, потім повернувся додому і через деякий час знову поїхав до Києва. Він безпосередній учасник тих доленосних подій. Коли почалися бойові дії на сході України, тато не залишався байдужим. Він дзвонив знайомим, які перебували в Луганській і Донецькій областях. Згодом татусь вирішив піти добровольцем у зону АТО. Після навчання був призначений гранатометником у складі добровольчого батальйону Національної гвардії України.
Мій тато для мене є взірцем справжнього чоловіка – сильного,сміливого, здатного на подвиг. Ці якості цінує і моя мама.
Одного разу я на мить уявила , що немає батька та матері. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробила висновок, що мої батьки –це все: радість, доброта, розуміння, і все-все на цьому світі. Я хочу бачити своїх тата і маму щасливими, усміхненими, ніжними і добрими. А по-іншому не може й бути!
За розум ваш, за невсипущі руки
За серця теплоту і доброту
«Спасибі!»- вам кажу я завжди
І віддаю любов свою святу.
Я дуже люблю свого тата. Мрію, щоб в Україні запанував мир, щоб ніхто нікого не проводжав на війну і всі чоловіки, батьки, сини живими повернулися додому. Хай усім із мирного неба світить яскраве сонце, а батьки завжди будуть поряд зі своїми дітьми! Слава Украні!
Учениця 8 класу Приходько Лілія |
